- дзвоник
- [дзво/ниек]
-ка, м. (на) -ку, мн. -кие, -к'іў
Орфоепічний словник української мови. - «Перун». 2008.
дзвоник
Смотреть что такое "дзвоник" в других словарях:
дзвоник — I а, ч. Те саме, що дзвінок. •• Оста/нній дзво/ник символічний дзвоник на останній урок по закінченні середньої школи. II див. дзвоники … Український тлумачний словник
дзвоник — 1 іменник чоловічого роду дзвінок дзвоник 2 іменник чоловічого роду квітка … Орфографічний словник української мови
електродзвоник — а, ч. Електричний дзвоник – дзвоник, який діє за допомогою електричної енергії … Український тлумачний словник
сигнатурна — дзвінок, в який дзвонять у церкві під час відправи [XIII] дзвоник, що в церкву людей скликає [XI] невеличкий дзвоник у церкві [II] … Толковый украинский словарь
Ukrainian alphabet — Type Alphabet Languages Ukrainian Time period late 18th century to the present Parent systems Cyrillic alphabet U … Wikipedia
дзвониковий — а, е. Прикм. до дзвоник … Український тлумачний словник
дзвоникові — вих, мн. Родина двосім ядольних рослин з квітами, схожими на дзвоники (див. дзвоник I) … Український тлумачний словник
дзвоникоподібний — а, е. Який має вигляд дзвоника (див. дзвоник I) … Український тлумачний словник
дзвоничок — чка, ч. Зменш. пестл. до дзвоник … Український тлумачний словник
дзеленчати — чу/, чи/ш, недок. Видавати дзвінкі звуки (про дзвоник, скляні і т. ін. предмети); дзвонити, дзвеніти. || перен. Те саме, що дзижчати … Український тлумачний словник
